В дорозі до себе
Протягом 3-х тижнів (з 24 травня по 14 червня) у музеї етнографії м. Львова експонується виставка знаного на Покутті митця, лауреата премії ім. М Черемшини Ярослава Ціко.
Багато років по закінченню в 1989р. Львівського політехнічного інституту ( був Ленінським стипендіатом) художник живе і творить в Москві, культурне життя якої запалює, розширює його життєві і творчі обрії. Відвідування концертних залів, театрів, музеїв, численних виставок, спілкування зі столичним бомондом сформували неординарну натуру з універсальними якостями. Вагомим художника робить велич внутрішнього світу.
Його коріння у мальовничому карпатському містечку Славське, що на Львівщині. І кличе рідна творча-енергетична земля до себе митця, і спішить він на зустріч з нею, бо тут він черпає снаги до творчості, наповнюється мелодійними природними звуками буяння Великого Оркестру Карпатської землі, - її весни, літа, осені, зими.
З дитинства хлопець прагнув пізнати природу, зрозуміти людську душу. Доля нагородила його неповторним баченням світу. Його душа як згусток самої природи, вибухнула багатством кольорів, музикальністю, мелодійністю.
Нині Ярослав знаний, досвідчений майстер, який досягнув високого ступеня самовираження. Однаково вміло працює в портретному, пейзажному жанрах га в безпредметному живопису. В його доробку значна кількість високомистецьких творів. За плечима - участь у багатьох престижних виставках, які одержували схвальний резонанс у колег та громадськості.
Нинішня персональна виставка сповнена експресивної барвистості різножанрових полотен. Обширний простір експозиції заключає в собі цілий калейдоскоп таємничих світів і чудних країв Ярослава Ціко, які зачарували своїм неймовірним потенціалом відвідувачів виставки. Адресуючи свої роботи широкому колу глядачів, майстер став предметом для розмови.
Відкриваючи виставку, директор музею Роман Чмелик відмітив, що палітра Ярославових картин насичена життям, творчість іде з глибини душі і викликає щире захоплення.
"У змалюванні картин художник відшукує відповідні задумові барви, відтінки, які допомагають відчути настрій твору. У автора добре розвинуто чуття міри, художнього такту, він гармонійно поєднує красу природи з гарним малюнком. Пейзажам митця притаманні світла енергетика, інтимність", - говорив про творчість майстра професор, директор інституту народознавства Степан Павлюк.
Глядача дивує здатність художника створити на площині ілюзію світу - то крихітного фрагменту, то великого простору.
Доцент кафедри живопису інституту архітектури, колишній вчитель Ярослава, Федір Василенко зауважив: " Митець ніколи не зупиняється у творчих пошуках, вчиться сам і себе, у природи і добирає власних художніх засобів для втілення задуманого. Роботи безпредметного живопису свідчать про темпераментні пошуки і неординарність підходів. Вони випромінюють містичну енергію, яка кличе в загадкові світи." Кожному вразливому та уважному глядачеві доводиться самому відчути багатошаровість цього мистецтва. Ми ніколи не зможемо осягнути його до кінця, і прийдешні покоління дедалі відкриватимуть у творах нове і нове.
Портрети Я. Ціко привертають увагу знавців і шанувальників творчості академічністю, досконалою технікою виконання, виразністю. Вони з магнетичною силою притягують людей, що навіть не знаючи імені автора, йдуть на виставки, підкоряючись потузі динамічного темпераменту. Враження від робіт породжує бажання побачити свій портрет у виконанні цього майстра.
Остання персональна виставка у музеї етнографії -це тільки частка з різножанрового творчого доробку художника. Його працездатності і творчій плодовитості можна не лише позаздрити, а й подивуватись. А це обіцяє глядачеві приємні зустрічі в майбутньому та спілкування з художником, який мислить незалежно, говорить не загальними штампами, а те, що думає, адже нерідко майстра цінять урозріз із його особистими поглядами й думками.
Побажаймо Ярославу підкорення наступних професійних висот, втілення найсміливіших ідей, любові від шанувальників. Нехай його картини живуть серед людей, для людей і в гармонії з ними.
Тетяна Томаш
Виставка художника на прохання шанувальників
Перед його малярським талантом схиляються професіонали і мистецтвознавці, доморощені естети і просто цінителі прекрасного. На полотнах відомого галичанина, мандрівна натура якого закинула із Західної України на богемний московський Арбат, завмирає мить, людська душа, якщо це портрет, чи енергія природи у пейзажах. Виставка оригінальних робіт Я. Ціко цього разу знову з'явилася у древньому культурно-мистецькому осередку Галичини — Івано-Франківському Художньому музеї, що знаходиться на вулиці Шептицького.
Порівняно не так давно у часі в серці Прикарпаття уже пройшла успішно виставка картин неперевершеного майстра пензля. Художник світової слави залишив по собі чудесний резонанс. У душах і серцях насамперед довго резонувало побачене, тож чимало прикарпатців прагнуло ще раз для гостроти сприйняття мистецтва високої, істинно художньої проби, побачити виставку Ярослава.. І ось вона знову завітала у славне місто, демонструючи багатогранну палітру образів. Тут і навіяні враження від мальовничих Карпат з його водоспадами та лісами, реалістичні пейзажі, і модерні конструктивістські фантазії, і психологічно чуттєва експресія портретів. І це все створено художником, який майже одночасно перебував у різних просторово-часових вимірах, зокрема і в Білокам'яній.
Тетяна ВОВК
«Захід» 19червня 2003 року
Виставка реалістично-містичного художника Ярослава Ціко
У місті Івано-Франківську, де знайшла духовний притулок ексцентрична у талантах західна богема, у місті, де витає дух Станіславського феномена, сьогодні витає реалістично-містична постать художника Ярослава Ціко. Неперевершений портретист, самобутній художник-графік і живописець. На персональній, уже другій виставці малярства (яка відбувається з листопада і ще триватиме протягом грудня) Я.Ціко у виставковй залі Науково-методичного центру культури Прикарпаття експонує понад шістдесят своїх високомайстерних робіт, у ці дні і милують своє око прикарпатці. Через візію витонченої глибини вони отримують естетичну й емоційну насолоду. Крім представленої тут колекції пастельних портретів, серед яких і художня фотографія виконана у грі світла і тіні, відвідувачі виставки насолоджуються живописною імпресіоністською, повною вражень лінією карпатських пейзажів. Серед них такі роботи мистця як "Ранок у Карпатах", Гірська річка", а також "Зимовий Славськ", "Осінь у Славську". Цікаво, що саме у туристському містечку Славську, що на Львівщині, народився Ярослав Ціко. Доволі цікавими є і такі біографічні дані про художника.
У 1989 році художник виїхав до Москви, пізніше працював у Німеччині, Польщі. Але в особистому, не меншою мірою і в творчому житті його завжди ріднить та кличе, де б не був, покутське місто над Прутом Снятин. Тут його син.
Я. Ціко, як справжній митець, людина — одержимий своїм високим ремеслом. Він каже, що не втискає себе в жодні рамки. В житті його цікавить універсальність. А у мистецтві він завше спрямовує свій проникливий художній погляд на реальний світ образів крізь незбагненну призму містичного.
Отакий він Ярослав Ціко, великий художник, яскрава величина у сучасному малярстві, член Міжнародного художнього Фонду, твори якого знахо¬дяться у приватних колекціях не тільки в Україні, але й Польщі, Німеччині, США, Китаї, Японії... Ним гордиться древній Снятин. Нині ж його високоху-дожними творіннями милується не менш древній осередок культурного бомонду — місто Івано-Франківськ. Спробуйте завітати туди і ви.
Тетяна ВОВК
«Захід»
Знову мандрує палітрою часу
Давно підмічено: будь-яке закриття мистецької виставки є сумним, адже це прощання з цілим креативним космосом його величності Таланту, а ще воно опти¬містичне, емоцїйне-пафосне. Ось і закриття одухотвореної експозиції малярства художника-віртуоза зі Львівщини Ярослава Ціко відбувалося на максимально духовному рівні. Доведена до апогею сприйняття його, достоту майстерних полотен, аудиторія екзальтовано боготворила побачене, почуте за чималий час проведення виставки у Науково-методичному центрі культури Прикарпаття. Серед палких шанувальників художнього доробку п.Ярослава на закриття виставки зібралося багато цікавого галицького люду. Так, перед присутніми виступила начальник управління культури ОДА, Заслужений працівник культури України Ганна Карась, яка дуже вдало і професійно резюмувала виставку. А управління культури Івано-Франківська нагородило Ярослава Ціко дипломом за високопрофесійну художню майстерність та популяризацію національного образотворчого мистецтва в Україні і за кордоном.
Також тепло відгукнулися про талант мистця член спілки архітекторів України, директор "Івано-Франківськарпроекту"Олег Козак, власний кореспондент націонапьного радіо Дмитро Курищук, відомий станіславський композитор, пісняр-романсист Богдан Шиптур, журналіст Емілія Турковська, інтелігентне і творче подружжя Рєшетнікових, які, до речі, мають скоро відкрити свою виставку.
У процесі кількамісячної експозиції своїх реалістичних пейзажів і психологічно –чуттєвих портретів у Ярослава Ціко народилася прекрасна ідея - створення у Івано-Франківську галереї "Сучасна Галичина в портретах". Зауважимо, біля десятка портретів наших яскравих сучасників уже побачили світ на закритті, є сподівання, що з часом названу галерею викупить обласна влада. До слова, над створенням лінії цих покутсько-галицьких образів у витончено світлій ніжній вітаїстичній манері художник нині активно працює.
Щож, не побоюсь сказати: велиий мистець-гуманіст ІІІ тисячоліття, нам відомий галичанин, покинув ще одне місто на землі, але він залишив прикарпатцям музику своєї душі, поезію своїх картин, щоб мандрувати палітрою часу далі. Бо він — містично-реалістичний художник без кордонів.
Тетяна Вовк
«Захід» 31 січня 2003 року
…І маестро пензля та олівця Ярослав Ціко
У читачів "Заходу" ще свіжа у пам'яті інформація, надрукована у числі за 4 березня під назвою "Портрети покутянців у "маленькому Парижі", про відкриття виставки творчих робіт відомого молодого художника Ярослава Ціко, колишнього жителя Снятина, це — своєрідної галереї портретів відомих прикарпатських та буковинських особистостей у Чернівецькому історико-краєзнавчому музеї. Але швидко збіг час з відстанню в один місяць, і маестро-художник разом зі своїми друзями прибув у буковинську столицю на закриття своєї виставки. На імпрезі художника щирим словом вітали директор музею Олена Затуловська, голова обласного відділення Фонду культури Валентина Дяковська, журналістка, кореспондент республіканського радіо Любомира Паранюк, юрист Богдан Слюсар та інші.
Сам же художник, виступаючи, зазначив, що, як і прикарпатська земля, де він уже не раз презентував свої виставки, так і буковинська, дарує йому незбагненну гаму кольорів, надихає на музику пензля і олівця; і що він, на відміну від Москви, де останніми роками живе і творить, зараз у Чернівцях відчуває сильну енергетику. Тож сюди ще не раз вертатиметься зі своїми мистецькими витворами, аби радувати серця та милувати очі буковинців.
Наступного дня у Снятинському районному Будинку культури Ярослав Ціко відкрив виставку-галерею портретів покутянців. На презентації виставки зі щирим вітальним словом на адресу іменинника виступили директор літературно-меморіального музею Марка Черемшини Руслана Кірєїва-Лутченко (вона була ведучою на мистецькому святі), заступник голови райдержадміністрації Ярослав Романкж, співробітниця художнього музею ім. Василя Касіяна Тетяна Гнатюк, архітектор-художник Олександр Лукавецький, представниця групи голів молодіжних райдержадміністрацій області Тетяна Витко (ця група в той день проходила стажування на базі нашого району) та інші.
Звичайно, що про свою творчість розповів і сам винуватець святкового дійства. А вже музику для нього творили мелодіями срібнострунних скрипок музикантки народного аматорського колективу Снятинської музичної школи під керівництвом Галини Лиско, юний скрипаль Дмитро Лиско, а також син Ярослава Ціко Радимир, котрий зіграв для батька музичний твір на фортепіано.
Цікаво, що до цієї події видавничо-друкарська фірма "ПрутПринт" видала буклет творчих портретів під назвою "Ярослав Ціко творить диво-акордами душі", текст до якого написав відомій на Прикарпатті та Покутті краєзнавець-літератор Василь Харитон. Ну, а сам автор виставки запрошує гостей на оглядини її у літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, куди галерея портретів цікавих людей Покутського краю в даний час перемістилася.
Іван Грекуляк
«Захід» 8 квітня 2004 року
Наші в Івано-Франківську!
- Маю на увазі мистецтво нашого земляка Ярослава Ціко, доля закинула до Москви.
А мистецтво нашого славчанина самобутнє, особливо у портреті. Зараз п. Ярослав демонструє свої твори в науково-методичному центрі культури Прикарпаття в Івано-Франківську.
На запрошення митця я побував у центрі культури, а там завжди багато відвідувачів найрізноманітніших професій.
Особливу увагу привертають портрети п. Ярослава на білому, незвичному фоні, про що могли пересвідчитися і учасники цьогорічного святкування дня Славська.
Побажаємо нашому славному краянину твор чого натхнення, а мецена¬ам мистецтва Сколівщини — не зазирати за горизонти, а запросити Ярослава Ціко продемонструвати своє мистецтво, свій багаторічний доробок у батьківському краю, у нашому славному місті.
Ю. Микольський, смт. Славсько.
Бойківська думка
21 грудня 2002року
Обличчя митців — на виставку
В Івано-Франківську почалась виставка портретів діячів культури та мистецтва. Ідея створити таку виставку виникла у московського художника Ярослава Ціко, який є уродженцем Львівщини. Минулого літа він мав персональну виставку в обласному центрі, тоді ж він познайомився з митцями Прикарпаття і вирішив намалювати їх портрети. Як говорить сам автор портретів, діячі культури часто залишаються поза увагою, так би мовити, "поза кадром", а тому варто зберегти їх обличчя для історії, для нащадків.
Мерія Івано-Франківська висловила бажання придбати ці портрети для галереї майбутнього Центру сучасного мистецтва.
До речі, відомий в області дослідник історії Прикарпаття Володимир Грабовецький говорить, що за часів австрійської влади, в магістраті Станіслава також експонувались портрети відомих діячів культури того часу.
Ярослав Ціко говорить, що виставку портретів видатних людей міста ним в Україні започатковано вперше саме в Івано-Франківську. Наступним містом, де буде проведено подібну виставку стане, можливо, Москва (портрети багатьох діячів вже готові), а згодом - Київ та інші міста.
«Репортер»28 листопада 2003 року
Портрет як музика душі
У меблевому салоні "Готьє", що на п'ятому поверсі торговельного центру "Магнус", представлено близько двадцяти портретів, виконаних тонкою пастельною технікою. Автор усіх цих дуже гарних робіт — відомий в українських, а також у світових мистецьких колах портретист і пейзажист Ярослав Ціко.
Художник є членом Міжнародного художнього фонду, його роботи можна побачити у найбагатших приватних колекціях світу — у США, Японії, Китаї тощо. До речі, це вже друга виставка митця у Львові — перша відбулася 2002 року в Музеї етнографії та художнього промислу.
Портрети у виконанні Ярослава вражають виразністю. Кожен вирізняється психологічною глибиною і витонченістю. Ніби композитор, він створює власну живописну музику — вибудовує композицію ритмів, ліній, кольору і світла.
Усі представлені на огляд публіки роботи — а це жіночі і дитячі портрети — романтичні, ніжні, налаштовують на гарний настрій, спокій, затишок, приємні відчуття, ніби позбавляють буденних клопотів. Експозиція має назву "Портрет в інтер'єрі", і, як стверджує Ярослав, саме портрет психологічно природніше дивиться в житловому просторі, ніж у музеї. До речі, митець вважає, що така виставка — перша у Львові: пейзажі в інтер'єрі були представлені, портрети — ні. А ще художник наголошує на тому, що тепер дуже мало портретистів, і саме портрет — його, Ціка, ключова спеціалізація.
Ярослав Ціко народився на Львівщині, закінчив архітектурний факультет "Львівської політехніки" і ось уже близько 15 років живе і працює за межами України — мандрує палітрою світу. Як бачимо, не забуває про рідні краї — виставка портретів, розгорнута у меблевому салоні "Готьє", найліпше цьому підтвердження.
Марта Баль
«Ратуша» 12-19 лютого 2004 року
Портрети покутянців у «Маленькому Парижі»
Самобутній маестро палітри і пензля,сучасний Рафаель, молодий галичанин Ярослав Ціко у другий день довгожданної весни презентував у Чернівцях виставку. В її оригінальній основі яскраві натурні речі, пейзажі, складні філософські та символічно-абстрактні картини, ну і, звичайно, найтонший психологічно спрямований портретний жанр.
У колоритному приміщенні Чернівецького обласного краєзнавчого музею поруч із етнічними штуками і автентикою зеленої Буковини,на фоні унікальних експонатів розгорнуто досконалі у плані арту та стилю полотна. Деякі з них мандрували свого часу за «художником без кордонів», як називає себе митець, по різних куточках світу, а ось у маленькому українському Парижі вперше.Тут, на панській вулиці,де розкинулася лінія бутіків для ВІП-персон, де ще вчувається п'янкий аромат троянд і стукіт великосвітських бричок по бруківці, у третьому тисячолітті по-новому ожила картинна галерея Ярослава Ціко. Адже атмосфера краєзнавчого музею особлива та й заходять сюди люди не випадкові. Зазвичай буковинці володіють високим естетичним смаком, органічним відчуттям і злиттям із істинним мистецтвом. Серед таких і Василь Ілащук, заслужений артист України, диктор Національного телебачення, почесний гість Чернівців. З ним, що цікаво, Ярослав Ціко майже випадково, та, вочевидь, доленосно познайомився у Москві, де, власне, уже давно працює на Арбаті.
Були гості і з рідної покутської сторони, яка яскраво представлена у портретах славетних сучасників. Зокрема на виставці побували портрети міського мера Снятина Михайла Тимофійчука, заступника голови РДА з гуманітарних питань Ярослава Романюка, редактора часопису «Захід» Ганни Скоропанюк, директора видавництва «ПрутПринт» Володимира Карого та інші. Реально, як мовиться «у натурі», чернівецьку публіку приємно вразив виступ відомого покутського підприємця і спонсора різних заходів Володимира Коземчука, який є добрим другом художника. Сам автор виставки зізнався, що відкрив для себе славну культуру і традиції Чернівців і висловлює щиру теплу подяку дирекції краєзнавчого музею.
Тетяна ВОВК.
«Захід» 4 березня 2004 року
Реалії й абстракції вільного художника Ярослава Ціко
В обласному Науково-методичному центрі культури Прикарпаття розгорнуто виставку цього самобутнього майстра портрета й живопису.
Ярослав Ціко, до речі, архітектор за фахом і художник від Бога, не вперше презентує свою творчість в обласному центрі. Кілька літ тому він уже тримав творчий іспит перед франківцями і, варто сказати, досить успішно.
Таким же Ярослав Ціко, уродженець сусідньої Львівщини, чиї роботи нині є у багатьох приватних колекціях в Японії, Китаї, США, Німеччині, Югославії, Польщі та інших країнах, постав перед нами і цього разу. Щоправда, значно додавши в майстерності, відчутно розширивши поле свого мистецького світосприйняття.
На цьому негативно не позначилася заробітчанська праця на хліб насущний у Москві, якій віддав останні кілька років.
Перед поїздкою до Івано-Франківська Ярослав Ціко експонував свої малярські роботи у Москві на виставці в Українському культурному центрі й удостоївся похвальних відзивів шанувальників мистецтва із столичних ЗМІ. Хоча сам вільний художник, як він називає себе, вважає це авансом. Попереду ж у нього так багато творчих задумів.
Микола БОЛОТЕНЮК.
«Галичина» 28 листопада 2002 року
Родом зі Славська
Хоч не на кожній карті позначено наше селище Славське — перлину туризму у вічнозелених Карпатах, проте його знають далеко за межами Львівщини і країни. Ідуть сюди люди звідусіль, щоб подихати чистим повітрям, помилуватися чудовими полонинами та плаями, срібним мереживом дзвінкоголосих струмків і потоків. Але, навіть тим, хто ніколи не бував у Славську, принаду його чудотворної природи відкриває художник Ярослав Ціко. І хоч давно не мешкає в рідних місцях, але тут він виріс, бігав босоніж по росі, з насолодою бродив гірськими стежками і дорогами... Неперевершену красу краю ввібрав і серцем, і душею з юних літ. Любив спостерігати за роботою професійних художників, які часто приїжджали до Славська і створювали тут свої картини.
Велику роль у становленні художника відіграло його спілкування з творами народного мистецтва, з самим процесом виготовлення потрібних і корисних речей. Особливо любив спостерігати, коли вишивала його мама. Від неї і сам навчився цьому художньому ремеслу. Залюбки спілкувався із художником Михайлом Гречиним. Приходячи до його майстерні,уважно вдивлявся в казкові мережива різьблених речей, над якими чаклував художник. Захоплювався його творами з живопису — пейзажами, жанровими сценами, що відображали життя верховинців на полотнах.
У Славську кажуть, що п. Ярослав художник від Бога.. Його очі з раннього дитинства чутливі до краси. А руки не можуть, щоб не малювати .
Ось так було колись: етюдник через плече, фарби і пензель з собою — і в дорогу. Так є й тепер, коли став відомим художником-портретистом, художником-пейзажистом,художником-абстракціоністом. Над усе любить подорожувати. Дуже часто, як розповідає художник, на сюжети своїх картин він натрапляє під час мандрів у природу. З багатьох його полотен дихає ранкова прохолода, що напливає від рідної річки Славки разом з туманом і віє теплом, освітлених вранішнім сонцем смерек, ялиць, буків...
У митця сотні робіт. У багатьох з них «маленька історія рідного краю», життєпис його славних земляків.
Ярослав Ціко — художник молодий. В цьому році святкує свій життєвий ювілей — сорокаріччя. За такий короткий час життя доля виявилася для нього щедрою на мистецький врожай. Великою радістю для земляків і всіх прихильників художника були і є його виставки картин у Снятині, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, Коломиї, в Українському культурному центрі, Всеросійському товаристві та Болгарському Центрі культури (Москва, Росія), в центральному Будинку художника Росії, Московському Будинку націй. Брав також участь у Міжнародній художній виставці " Слов'янське братство". Наш земляк — член Міжнародного художнього фонду, входить до співдружності художників "Соло" м. Москва, член Спілки українців діаспори м. Москва. Його полотна зберігаються у приватних колекціях шанувальників малярства в Україні, Японії, США, Німеччині, Китаї, Польщі та інших країнах світу.
До речі, п. Ярослав — шанувальник музики Баха, Бетховина, Шопена. Залюбки працює під улюблені мелодії Равеля, Дебюсі, Еріка Клентона. Закоханий в українську народну пісню.
У райцентрі, та і в населених пунктах району нема виставочних залів. Але майже скрізь є просторі фойє, де можна організувати виставки художника — земляка, де і старші, і юні зможуть полюбуватися картинами, від яких віє своїм рідним, близьким і дорогим.
Багато років між горами, через Славсько, плине прозоросрібна річка Славка. І пливуть хмаринки над замріяним Тростяном. І якщо хтось хоче побачити цей чудовий край з його неповторними краєвидами і не може сюди приїхати, погляньте тільки на картини, які створює художник Ярослав Ціко і ви відчуєте всю принадність Карпат... В його картинах — багатство душі, світло, сонце, зелень гір і синь неба. Неповторно і прекрасно.
Світлана ФЕДЕВИЧ.
«Славські вісті» жовтень 2004 року
Там витають креативні флюїди
Не так давно газета "Захід" писала про персональну виставку талановитого галичанина Ярослава Ціко, художника зі світовим ім'ям, якого знають у найвіддаленіших мегаполісах. Він захоплено і багатогранно працює останніми роками в Москві. Враховуючи резонансність, високий мистецький та культурологічний інтерес, просто естетичні запити пересічних краян, у Івано-Франківську пролонговано у часі виставку самобутнього маляра. У Науково-методичному центрі культури Прикарпаття, де ще з кінця листопада минулого року експонуються карпатські диво-пейзажі та фотографічно точна лінія академічно-живописних портретів, — у новорічно-різдвяний час, як ніколи, людно.
Щодо продовженої виставки оригінального малярства Я. Ціко, її офіційне закриття відбудеться 22 січня. Треба сказати, що за два місяці її експонування у Науковому методично-культурному центрі Івано-Франківська витали незбагненно світлі креативні флюїди. На життєствердному художньому тлі робіт пана Ярослава "знайшла себе", як глибоку фізико-духовну сутність, не одна втомлена міською рутиною особистість, при цьому універсально збагатившись. А ще тут постійно відбувався позитивний енергообмін між музикантами, композиторами, критиками, мистецтвознавцями і журналістами, які високо відгукуються про унікальний талант і стильову вправність Я. Ціко. На базі виставки цього ексцентричного художника і психоаналітика, що простежується у процесі творення портрету, відбувалися і поглиблюючі кваліфікацію педагогічні семінари. Загалом, на ній здружилася і познайомилася прикарпатська еліта. Остання, як відомо, без жодного натяку на респектабельність, яка є на Заході, переживає скромні, не найкращі часи.
Незле було б, якби до золотого запасу її, розуміючій прекрасне душі долучився ще й тугенький гаманець крутих бізнесовців. Меценатство, на жаль, не процвітає. А шкода, бо мистецтво високої проби хоч і не купиш, як і не продаси за все золото світу; та в умовах українського ринку культура на одному творчому азарті довго не житиме.
Тетяна ВОВК.
«Захід» 17 січня 2003 року
Художниками не стають – ними народжуються
Близьким друзям, знайомим і зрештою, усім залюбленим у професійне мистецтво, відкрився цілий Всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Представлені різножанрові картини, на яких універсальним художником зафіксовано живу енергію природи в пейзажах, а також незвичайні сюжети абстракцій у модерністській серії імпресіонізму. Унікальні враження дарує пастельна тонка техніка, у якій виконана ціла галерея портретів. Останнє — це ніжність і витонченість, майстерність так званого пастозного академічного живописного портрета разом з класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальовуваних натур глибокого психологізму. Цікава деталь. У своїх портретах Я. Ціко оспівує гармонію жіночності, вникаючи у її незбагненну душу. Про це, власне, свідчать очі натурщиць. Акцентуючи на портретних роботах, треба сказати, що художник дотримується прозахідного стилю, в центрі якого закладено світлі вітаїстичні мотиви, а також обов'язкове знання людської психології та фізіогноміки.
Наступне, що треба відзначити, це архітектурна тема у творчості, яка виразно простежується у абстракціях. Для художника то природньо, оскільки він навчався у Львівській політехніці. Що ще цікаво, у власній творчості Ярослав легко поєднує штучну абстракціоністську манеру з чистим реалізмом, а це, погодьмось, свідчення немалої майстерності.
До речі, про виставку у Снятині, яку художник організував одразу ж повернувшись з Москви, де працює (як сам зізнався) інкогніто, хоча його добре знають на Арбаті. Ярослав Ціко є учасником багатьох художніх виставок, перебуває у Міжнародній спілці художників. Працював як художник у Німеччині, Польщі та інших країнах світу. А портрети, ним виконані, знаходяться у найбагатших приватних колекціях у США, Японії, Китаї... Однак, меркантильне підґрунтя аж ніяк не довело художника до проституювання таланту і Божої іскри в собі.
Насамкінець про саму особистість Ярослава Ціко, несподівану й оригінальну як і його світогляд, спосіб життя. Ті, хто знає цю неординарну людину, відгукуються про неї як про тверду, незламну, часом нервову натуру, яка складна своїм великим духовним наповненням. Не секрет, що художник є загадково аскетичним, навіть філософом. А його зовнішність у декого асоціюється з образом Христа. Ярослав дуже любить світову класичну музику, яку він свідомо використовує, вона його надихає. Ще одне. Митець не терпить регіоналізму, а тому ніде й ніколи не прив'язує себе до нього, його заповітне кредо — вийти із-за обмежуючих географічних рамців, щоб стати світовим художником. І так буде, бо світ чекає його полотен.
Тетяна ВОВК
«Захід» 9 листопада 2001 року
Ярослав Ціко – живопис душевної рівноваги та музикальності
Скромно й академічно, як і належить справжній мистецькій акції, без штучного ажіотажу, шоу-ефектів і «обов'язкових» представників культурно-мистецького бомонду, в Музеї етнографії та художнього промислу м. Львова, відбулося відкриття виставки Ярослава Ціко.
Як інформує виставковий буклет, художник є членом Міжнародного художнього фонду, його твори можна побачити у найбагатших приватних колекціях світу, у США, Японії, Китаї тощо. І перша виставка у Львові та зрозуміле хвилювання - адже народився художник на Львівщині (у Славську), навчався у Львові (на архітектурному факультеті «Львівської політехніки») і ось уже 12 років поспіль працює у Москві — мегаполісі, де, за словами митця, можна найкраще заховатися й усамітнитися.
Ярослав Ціко належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Його стиль, інтегруючи різні методи, має цілісність і монолітність. Міра і баланс інтимності, романтизація у портретах, елементи гіперреалізму з акцентом чуттєвості напрочуд органічно поєднуються у творах художника. Втім, відчувається місток з дитинством, яке пройшло в унікальних вимірах карпатської культури, — сказав на відкритті виставки заступник директора Інституту народознавства з наукової роботи, кандидат мистецтвознавства Роман Яців.
Дивлячись на твої портрети, бачу аналогії з українським портретом: гарно впіймані людська теплота, психологізм; у пейзажах — сильна впевненість у тому, що робиш, відчувається імпресіоністичний план, — продовжив репрезентаційну частину імпрези доцент інституту архітектури при Національному університеті «Львівська політехніка» Федір Василенко — колишній вчитель Ярослава Ціко.
«Ця виставка, на якій експонується близько 50 моїх робіт, лишень маленька частка того, чим володію, — зазначив, звертаючись до присутніх, Ярослав Ціко. — Мене цікавить універсальність у житті, отож жанровий діапазон творчості не обмежується тільки портретом і пейзажем, які майже завжди пишу під музику. Серед улюблених композиторів — французи Дебюссі, Равель, Мессіан. Своїм художнім пробудженням завдячую мамі — надзвичайній майстрині-вишивальниці, котра відкрила мені художню красу народного мистецтва і природи Карпатського краю, яка назавжди залишилася для мене найсильнішим креативним началом. Змалечку я вишивав і гаптував, формуючи у такий спосіб вольову енергію до творчості. І зараз, перебуваючи у різних станах, постійно працюю з 9-ї до 24-ї години. Добре контактую з діаспорою, виставляюся в Українському культурному центрі, Всеросійському музичному товаристві, «Гелікон-опері» тощо. Дякую усім, хто виявив зацікавленість до моєї творчості, а також завідувачу сектору експозиції етнографічного музею Андрієві Колотаю, ентузіазмом якого вдалося організувати цю виставку. А моя найбільша мрія - репрезентуватися масштабною експозицією у Національному музеї Львова».
А далі залюбленим у професійне мистецтво відкрився цілий Всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Унікальні враження дарує тонка пастельна техніка, якою виконана ціла галерея портретів. Властиво, ця змішана техніка: і олія, і олівець, і пастель, є індивідуальним авторським «секретом». Відразу ж впадає в око витончена майстерність і ніжність живописного портрета, де ефект світлотіней додає лініям замальованих натур глибокого психологізму.
Ліризмом і тонко продуманим лінійним інструментуванням наче виспівує «Портрет сина Радимира». Невимовну емоційну енергію, рішучий рух чуттів-думок несе у собі «Портрет матері». Чудові жіночі портрети — один світлий, романтичний, у якому звучить трансцендентний сум, а другий — у темній гамі, випромінюють теплий ліричний настрій. Внутрішня одухотвореність образів приємно вражає вже забутою красою і гармонійністю, прозорим і ясним колоритом, що відповідає камерності звучання інструментальної музики. Привертає увагу м'яке і ніжне сфумато (прийом пом'якшення обрисів) у портретах та пуантилістичні прийоми (накладання фарб роздільними мазками у вигляді крапок або невеликих рисок) у пейзажах Ціко. Модель майже не коментується складними атрибутами, антураж не відіграє ніякої ролі, характеристика образу позбавлена будь-яких рис однозначності. Митець майстерно передає мінливий образ моделі: ліниву дитячу усмішку і стан втішення, замріяність, тендітність й духовну напруженість, наївність, щирість тощо.
Як на мене, «фізіономічність» художньої мови Ярослава Ціко з її наочним «аполлонійством» прочитується у дискурсі постмодерного часу, (коли ентропія, шизоїдно-меланхолійне роз¬слаблення творчої волі та вихолощена форма замість живого образу чітко вказують на сумне виродження мистецьких пошуків), як знак актуалізації класичних понять здорової логіки та сприйняття (таких, як малюнок, лінія, симетрія, пропорція, техніка світлотіні тощо). Попри позірну опозиційність у сучасному живописі такого «європоцентричного універсалізму» до безмірно експресіоністичних, потворних, агонізуючих еротичних символів, за якими зникає взагалі сенс мистецтва як духовного освоєння світу й самореалізації особистості під кутом зору вічних ідеалів Краси та Гармонії. Ярослав Ціко розвиває архетипи романтизму в розумінні Шарля Бодлєра, який вважав, що романтизм — це «не стиль, не живописна манера, а певний емоційний склад».
Приємно, що виставка живопису Ярослава Ціко дарує рівновагу і радість духу, що, як вважав колись Сенека, є ідеалом емоційного стану людини, та осягнути цей ідеал здатні лише мудреці.
Ірина СТРОЙ
«Ратуша» 18 липня 2002 року
Ярослав Ціко - український художник із Москви
У Музеї етнографії та художнього промислу відбулось відкриття виставки Ярослава Цікo. Художник родом зі Славського, але у 1989 році виїхав до Москви. Пізніше працював у Німеччині, Польщі. Його твори можна побачити у приватних колекціях Японії, Китаю, Німеччини, Польщі, США.
Його виставка називається "Москва - Карпати". Дух рідного Карпатського краю передають імпресіоністичні пейзажі художника, пейзажі-враження, пейзажі-стани його душі.
Не менше, а може, й більше, вражають портрети Ярослава Цікo. Ці реалістичні, життєствердні, виконані у пастельних тонах образи несуть у собі не лише настрій, а й характер зображуваної особи. Для художника найважливіше тут "спіймати невпіймане, зафіксувати в малюнку те, що лежить поза межами розуміння". У своїх роботах п. Ярослав уникає грубих ліній, натуралізму і витворює вишукану естетику півтонів. А ще вражає творчий діапазон та музичні уподобання Я. Ціка. Його зачіпає заживе монументальність, масштабність Й.С. Баха та витонченість, прозорість Ж.К. Дебюссі. "Я не втискаю себе в жодні рамки, - говорить Ярослав Ціко. - Мене у житті цікавить універсальність". Його кредо - перманентна творчість без криз. Із людських якостей він найбільше цінує професіоналізм, а у мистецтві - погляд на реальність крізь призму містичного.
Марія КОШЕЛІНСЬКА.
Ярослав Ціко творить диво акордами душі
Ярослав Ціко.Горянин. Народився 23 травня 1964 року в містечку Славське, що на Львівщині.
Закінчив місцеву середню школу та Львівський політехнічний інститут. Архітектор за фахом, художник за покликанням.
Учасник різноманітних художніх виставок, в тому числі персональних — у Снятині, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, Коломиї, в Українському культурному Центрі, Всеросійському музичному товаристві та Болгарському Центрі культури (Москва, Росія), в Центральному Будинку художника Росії, Московському Будинку націй. Брав також участь у міжнародній художній виставці "Слов'янське братерство" (Москва) та в Центральному Будинку культури російської армії (Москва). Член Міжнародного художнього фонду. Входить до Співдружності художників "Соло" м. Москви, член Спілки українців діаспори м. Москви "Ноосфера — Радонеш". Його полотна зберігаються у різних приватних колекціях шанувальників малярства в Україні, США, Японії, Німеччині. Китаї, Югославії, Польщі та в багатьох інших країнах світу. У творчому саморозвитку відвідав Німеччину і Польщу. Останнє десятиріччя переважно працює в Москві, а снаги для творчості черпає у Карпатах, які безтямно любить, і в рідних сторонах, про що свідчать його останні виставки на терені Західної України і, власне, нинішня — у Снятині.
Трудоголік. Працює по п'ятнадцять годин на добу. Пише, як правило, під улюблені мелодії французів Дебюссі, Равеля, Мессіана. Еріка Клептона, гурту "Пінк Флойд". Потужним каталізатором творчості є і музична класика: Бах. Бетховен, Шопен. Боготворить Франка, який возвеличував "дух, що тіло рве до бою". Своїм художнім прозрінням завдячує нені — надзвичайній майстрині-вишивальниці, котра відкрила йому художню красу народного мистецтва і природи Карпат та стала найсильнішим креативним поштовхом — першопочатком. Сам вишиває-мережить нитками на полотні різними техніками.
Аскет. Худорляве обличчя. Виразні очі, що випромінюють потужну невидиму енергію. Довге чорне волосся, що хвилями спадає до плечей. Зовнішня стриманість і внутрішня теплота серця. Ні вуса, ні борода не можуть заховати посмішки. Вона у нього ледь помітна і незбагненно щира, загадкова і заспокійливо-гіпнотична. Хоч малюй ікону!
Таке коротке, як постріл скоростріла, прізвище— Ціко. А ім'я Ярослав — від руських князів-дружинників. І його він несе гідно, поважно, як і належить Людині. Кожного, хто хоч раз спілкувався з художником, вражають ті, майже фізично відчутні потоки лептонів, що линуть до серця з його відкритої для співрозмовника душі. Високе, філософськи осмислене слово при чисто львівському тембрі-говорі розбурхує усе заглиблене, приспане, вкрите порохом щоденної рутини і ява — народини вічного, віщого сенсу людського буття накладає на пам'ять глибокий карб-зарубину, як і його творчість.
Ярослав Ціко — художник-портретист, художник-пейзажист, художник-абстракціоніст. Та найбільше майстер відомий як автор психологічних образів-портретів. Незабутні враження залишає тонка пастельна техніка, у якій виконана ціла галерея людських обличь. В них ніжність і витонченість так званого пастозного академічного живописного портрета разом із класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальованих натур глибокого внутрішнього змісту.
"Як на мене, "фізіономічність" художньої мови Ярослава Ціко з її наочними "аполлонійством" прочитується у дискурсі постмодерного часу (коли етропія, шизоїдно-меланхолійне розслаблення творчої волі та вихолощена форма замість живого образу чітко вказують на сумне виродження мистецьких пошуків) як знак актуалізації класичних понять здорової логіки та сприйняття (таких, як рисунок, лінія, симетрія, пропорція, техніка світлотіні тощо). Попри позірну опозиційність у сучасному живописі такого "європоцентричного універсалізму, до безмірно експресіоністичних, потворних, агонізуючих еротичних символів, за якими зникає взагалі сенс мистецтва як духовного освоєння світу й самореалізації особистості під кутом зору вічних ідеалів Краси та Гармонії, Ярослав Ціко розвиває архетипи романтизму в розумінні Шарля Бодлєра, який вважав, що романтизм — це "не стиль, не живописна манера а певний емоційний склад",— зауважує професор, музикознавець Ірина Строй.
Ярослав Ціко належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Що ще цікаво: він легко поєднує штучну абстракціоністську манеру з чистим реалізмом, а це — свідчення професійної зрілості. Енергію природи, її животворну силу зображено на численних пейзажних полотнах. Як правило, це гори, водоспади, крутосхили, камінь. Пейзаж служить посередником, щоб показати космогонізм оточуючого; величність смерекової гілки чи життєдайність вологої краплини — все це від Бога. Нам дають відчути таємничу силу Творця не в застиглому варіанті, а в динаміці, русі, експресії всього живого. Бо живим у природі є усе. Малює Ярослав Ціко і у стилі модерного імпресіонізму. Це архітектурна тема у творчості, яка виразно простежується у абстракціях. Невпинно пошукуючи нові форми, методи, стилі, техніки, художник вивершує і вишукує оригінально свою манеру письма, що вигідно вирізняє його серед інших майстрів пензля, як самобутнього Маестро, який акордами душі витворює Диво.
Василь Харитон
Ярослав Ціко і Снятинщина
В життя Ярослава воєдино ввійшли Бойківщина і чарівний куточок Покутського краю – Снятинщина.
Зі Снятинського пагорба в ясну погоду видніються контури села Кобаки – вітцівщини Марка Черемшини, а далі піднімаються витончені обриси Карпаських гір.
Велику культурну спадщину для українського народу залишили по собі мистці, науковці, літератори, політичні діячі, які народилися на Покутті або пов'язали з краєм свою творчу та суспільно-громадську діяльність.
То Василь Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович — видатні українські письменники, Порфирій Бажанський — композитор, музикознавець, письменник і фольклорист, дочка якого Леся Бажанська – перша жінка на захіній Україні ,яка здобула музичну освіту, Роман Симович — композитор, Ярослав Барнич — режисер, диригент, автор відомої "Гуцулки Ксені", Сень Горук — військовий діяч, Наталія Кобринська — організаторка жіночого руху, Кирило Трильовський — організатор січового руху і засновник Завальської "Січі". Ярослав Лукавецький і Ольга Плешкан — художники-новаківці, Петро Голота — український письменник. Усіх не перелічити.
Покутський край подарував світові кількох лауреатів Національної премії ім. Т. Г. Шевченка:
- художника Василя Касіяна(укр. графік, професор, академік)
- письменника Ярему Гояна (укр. письменник, директор книжкового видання «Веселка», у Снятині він відкрив книжкову світлицю «Веселка»
- фотомистця Василя Пилип'юка (заслужений діяч мистецтв України, президент видавничого підприємства «Світло й тінь»
- композитора Ганну Гаврилець (написала багато чудових пісень на вірші сучасних укр. поетів Ліни Костенко, В. Симоненка, Д. Павличка).
Як бачимо, люди, які творили і творять історію Снятинщини, тісно пов’язані зі Львівщиною.
Силою розуму, силою духу, силою рук сучасників твориться нова сторінка літопису краю.
13 червня 1999 р. з нагоди 125-річчя від дня народження М Черемшини та з метою вшанування його пам’яті запроваджено літературно-мистецьку премію ім. М.Черемшини , якою нагороджуються за високий внесок в літературно-мистецьке життя Снятинщини. В номінації “Образотворче, декоративно-ужиткове мистецтво, народні промисли, архітектура, дизайн” за персональні виставки, розвиток портретного жанру та серію портретів відомих людей Прикарпаття в 2004 р.(130-ліття М.Ч.) нагороджено Ярослава Ціко.
З моїх спостережень, у багатьох людей, які відвідують виставки Ярослава, спілкуються з ним , пробуджується внутрішнє і довгий час приховане натхнення і багато хто знаходить у собі бажання творити. Я переконана, що творчість – це найкращий засіб проти депресії. Зрештою, всі, хто побував на виставках Ярослава, пересвідчились в чудо-силі тих антидепресантів. Споглядання творів, які Ярослав представляє розмаїттям жанрів, це відмінна терапія від поганого настрою.
Реалізовуючи свій талант у Москві, художник не полишає думками і при кожній нагоді лине у мальовниче карпатське містечко Славське, бо тут його коріння, бо кличе рідна творча-енергетична земля до себе митця, і спішить він на зустріч з нею, бо тут він черпає снаги до творчості, наповнюється мелодійними природними звуками буяння Великого Оркестру Карпатської землі, - її весни, літа, осені, зими.
О. Довженку належать слова: «Людина повинна пам’ятати , звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком…»
І справді, там, звідки людина родом, вона невіддільна від природи, природа від пісні, праця від мистецтва. Все взаємопов’язано.
З дитинства Ярослав прагнув пізнати природу, зрозуміти людську душу. Доля нагородила його неповторним баченням світу. Його душа як згусток самої природи, вибухнула багатством кольорів, музикальністю, мелодійністю.
Хочу, щоб і надалі, в яких світах, у яких країнах б ти не був, щоб ніколи не полишало прагнення повертатися до отчого дому.
У нашому теперішньому хаосному і цинічному світі нелегко живеться людям інтелігентним, особливо митцям. Тому творчий успіх котрогось із них – вихід у світ гарної, чесної книжки, відкриття творчої виставки - радує і обнадіює: брудне шумовиння божевільної епохи політичних змін в Україні все ж спливе й потече чиста ріка достойного, високодуховного життя без злиднів і принижень.
І хоч культуру справедливо називають цементуючою силою суспільства і націй, вона є досить тонкою матерією, якою неможливо керувати. Нею можна тільки опікуватися, і якщо влада дійсно прагне культурного піднесення, то єдиний шлях до цього – створення сприятливих умов для розвитку.
Дуже б хотіла, аби всі люди, незважаючи на щоденну заклопотаність, знаходили час для краси і збагнули сенс прекрасного, бо без цього життя втрачає свої барви. І відвідуючи туристичні міста, в першу чергу відвідували книгарню, картинну галерею та ботанічний сад. Якраз у Славську не вистачає саме цього.
Ми, Снятинці, пишаємось тим, що ім’я Ярослава пов’язано з нашим краєм. Від усіх покутян і від себе особисто бажаю, щоб твої роботи прикрашали не тільки стіни виставкових залів, а й стіни сучасних осель, аби преображали кожне серце, кожну сім’ю, родину, Україну і весь світ. Дай боже побільше уяви і нових креативних звершень. Щедрих ужинків, добра, любові…Бажаю завжди відчувати себе натхненним і духом величним.
Тетяна Томаш
 |
Головна
