Біографія художника

Ярослав Ціко творить диво акордами душі

Ярослав Ціко. Горянин. Народився 23 травня 1964 року в містечку Славсько, що на Львівщині.

Закінчив місцеву середню школу та Львівський політехнічний інститут. Архітектор за фахом, художник за покликанням.

Учасник різноманітних художніх виставок, в тому числі персональних — у Снятині, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, Коломиї, Харкові, в Українському культурному Центрі, Всеросійському музичному товаристві та Болгарському Центрі культури (Москва, Росія), в Центральному Будинку художника Росії, Московському Будинку націй. Брав також участь у міжнародній художній виставці "Слов'янське братерство" (Москва) та в Центральному Будинку культури російської армії (Москва).

Член Міжнародного художнього фонду. Входить до Співдружності художників "Соло" м. Москви, член Спілки українців діаспори м. Москви "Ноосфера — Радонеж". Його полотна зберігаються у різних приватних колекціях шанувальників малярства в Україні, США, Японії, Німеччині. Китаї, Югославії, Польщі та в багатьох інших країнах світу. У творчому саморозвитку відвідав Німеччину і Польщу. Останнє десятиріччя переважно працював у Москві, а снаги для творчості черпає у Карпатах, які безтямно любить, і в рідних сторонах, про що свідчать його останні виставки на терені Західної України.

Трудоголік. Працює по п'ятнадцять годин на добу. Пише, як правило, під улюблені мелодії французів Дебюссі, Равеля, Мессіана. Еріка Клептона, гурту "Пінк Флойд". Потужним каталізатором творчості є і музична класика: Бах. Бетховен, Шопен. Боготворить Франка, який возвеличував "дух, що тіло рве до бою". Своїм художнім прозрінням завдячує нені — надзвичайній майстрині-вишивальниці, котра відкрила йому художню красу народного мистецтва і природи Карпат та стала найсильнішим креативним поштовхом — першопочатком. Сам вишивав нитками на полотні різними техніками.

Аскет. Худорляве обличчя. Виразні очі, що випромінюють потужну невидиму енергію. Довге чорне волосся, що хвилями спадає до плечей. Зовнішня стриманість і внутрішня теплота серця. Ні вуса, ні борода не можуть заховати посмішки. Вона у нього ледь помітна і незбагненно щира, загадкова і заспокійливо-гіпнотична. Хоч малюй ікону!

Таке коротке, як постріл скоростріла, прізвище— Ціко. А ім'я Ярослав — від руських князів-дружинників. І його він несе гідно, поважно, як і належить Людині. Кожного, хто хоч раз спілкувався з художником, вражають ті, майже фізично відчутні потоки лептонів, що линуть до серця з його відкритої для співрозмовника душі. Високе, філософськи осмислене слово при чисто львівському тембрі-говорі розбурхує усе заглиблене, приспане, вкрите порохом щоденної рутини і ява — народини вічного, віщого сенсу людського буття накладає на пам'ять глибокий карб-зарубину, як і його творчість.

Ярослав Ціко — художник-портретист, художник-пейзажист, художник-абстракціоніст. Та найбільше майстер відомий як автор психологічних образів-портретів. Незабутні враження залишає тонка пастельна техніка, у якій виконана ціла галерея людських обличь. В них ніжність і витонченість так званого пастозного академічного живописного портрета разом із класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальованих натур глибокого внутрішнього змісту.

"Як на мене, "фізіономічність" художньої мови Ярослава Ціко з її наочними "аполлонійством" прочитується у дискурсі постмодерного часу (коли етропія, шизоїдно-меланхолійне розслаблення творчої волі та вихолощена форма замість живого образу чітко вказують на сумне виродження мистецьких пошуків) як знак актуалізації класичних понять здорової логіки та сприйняття (таких, як рисунок, лінія, симетрія, пропорція, техніка світлотіні тощо). Попри позірну опозиційність у сучасному живописі такого "європоцентричного універсалізму, до безмірно експресіоністичних, потворних, агонізуючих еротичних символів, за якими зникає взагалі сенс мистецтва як духовного освоєння світу й самореалізації особистості під кутом зору вічних ідеалів Краси та Гармонії, Ярослав Ціко розвиває архетипи романтизму в розумінні Шарля Бодлєра, який вважав, що романтизм — це "не стиль, не живописна манера а певний емоційний склад",— зауважує професор, музикознавець Ірина Строй.

Ярослав Ціко належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Що ще цікаво: він легко поєднує штучну абстракціоністську манеру з чистим реалізмом, а це — свідчення професійної зрілості. Енергію природи, її животворну силу зображено на численних пейзажних полотнах. Як правило, це гори, водоспади, крутосхили, камінь. Пейзаж служить посередником, щоб показати космогонізм оточуючого; величність смерекової гілки чи життєдайність вологої краплини — все це від Бога. Нам дають відчути таємничу силу Творця не в застиглому варіанті, а в динаміці, русі, експресії всього живого. Бо живим у природі є усе. Малює Ярослав Ціко і у стилі модерного імпресіонізму. Це архітектурна тема у творчості, яка виразно простежується у абстракціях. Невпинно пошукуючи нові форми, методи, стилі, техніки, художник вивершує і вишукує оригінально свою манеру письма, що вигідно вирізняє його серед інших майстрів пензля, як самобутнього Маестро, який акордами душі витворює Диво.

В. Харитон